... Літа 1933 року був в Україні великий голод. Не було тоді ні війни, ні суші, ні потопу, ані моровиці. А була тільки зла воля одних людей проти інших. І ніхто не знав, скільки невинного люду зійшло в могилу – старих, молодих, і дітей, і ще не народжених.

Світ мав би розколотись на двоє, сонце мало б перестати світити, земля перевернутися від того, що це було на Землі. Але світ не розколовся, Земля обертається, як їй належить, і ми ходимо по цій землі зі своїми тривогами та надіями, ми, єдині спадкоємці всього, що було.

Тож пом’янімо тих великомучеників нашої тяжкої історії – мільйони (12 мільйонів померлих внаслідок повного виснаження організму від голоду, 3 мільйони вивезених з України до Сибіру, на Урал, райони крайньої Півночі) українських селян, жертв небаченого в історії людської цивілізації голодомору – геноциду українців.