Коли повітря пахне осіннім димом, дорога кличе вперед, а навколо-тиша і краса рідного краю, навіть захмарене небо і несміливі вранішні краплі дощу не стали перешкодою для нових мандрів Львівщиною. Цього разу учні 6-Б класу, їхні батьки та класний керівник Ірина Середницька вирушили маршрутом «Золотої підкови», що обіймає три замки, які оточили наше місто дугою, - Олеський, Підгорецький, Золочівський.

 Найстаріший на маршруті - Олеський замок, побудований у 14 столітті, зруйнований землетрусом у 19 столітті, відреставрований у 20 столітті, вразив нас своїми товстелезними неприступними стінами, глибоким колодязем, величавістю серед низовини навколо Олеська, неперевершеними скульптурами Пінзеля.

 Підгорецький замок 1635 р., що є поєднанням палацової архітектури й бастіонного укріплення, підкорив квадратною формою, ровом, що ніколи не наповнювався водою, і земляними валами. І вся ця будівля вкрита ліпниною та різьбленнями, як мереживом. Але найбільша таїна - це підземелля з його легендами, зокрема про «білу пані», що, живцем замурована своїм чоловіком за зраду, й досі блукає кімнатами замку в пошуках спокою.

 Найбільш доглянутий із трьох замків - Золочівський. Тут можна відчути себе лицарем середньовіччя, учасником чаювання у Китайському палаці, дешифрувальником написів таємничих тамплієрів.

 238 км мандрівки було подолано легко й швидко. Не встигнувши добре позіхнути та перевести дух від замилування побаченим, ми знову опинилися на горизонті рідного Львова. Добре, що попереду вихідні і приємна втома від ходіння історією краю пройде, але враження від поїздки назавжди наповнять нас гордістю за рідний край. Скоріше б знову кудись помандрувати!